Налаштування командного проєкту вимагає деяких знань про роботу серверів та систем керування версіями файлів SVN або Git. Найкраще виконати його зможе менеджер проєкту або інженер з локалізації.
Оскільки в інтернеті легко знайти купу інформації про SVN та Git, тут ми розповімо лише про те, як з ними працює OmegaT.
Створення порожнього проєкту на сервері
Створіть репозиторій SVN або Git на сервері, який буде доступним перекладачам.
Створіть локальну копію цього репозиторію (команди checkout для SVN, clone для Git).
Створіть новий, порожній проєкт OmegaT у локальному репозиторії. Зробити це можна двома шляхами:
→
в командному рядку: java -jar OmegaT.jar team init [lang1] [lang2]
Додайте новий проєкт OmegaT до системи керування версіями ( add у SVN та Git)
Зауважте: якщо проєкт був створений через командний рядок у кроці 3, цей крок виконається програмою автоматично.
Опублікуйте новий проєкт OmegaT на сервері ( commit для SVN, і commit , а потім push для Git).
Особливі параметри
Якщо проєкт використовує особливі фільтри та параметри сегментації, обидва файли filters.xml та segmentation.conf треба додати до системи керування версіями та розмістити на сервері.
Використовуйте клієнт SVN або Git, щоб додати файли для перекладу.
Це можна зробити і в самій OmegaT:
скопіюйте файли до теки ./source
натисніть →
Щоб додати інші ресурси (словники, пам’яті TMX чи глосарії), використайте SVN або клієнт Git.
Щоб видалити файли , скористайтеся клієнтом SVN або Git.
Зауважте, що під час перекладу на боці перекладачів змін зазнають лише два файли OmegaT:
./omegat/project_save.tmx
./glossary/glossary.txt
Всі інші файли доступні лише для читання. Якщо перекладач спробує щось у них змінити, при наступному відкритті, закритті, перезавантаженні чи збереженні проєкту вони повернуться до попереднього стану.
Коли проєкт налаштовано на сервері, менеджер проєкту може запросити перекладача до роботи у ньому одним із двох способів:
Надіслати URL проєкту і попросити перекладача створити локальну копію через меню → .
Надіслати файл omegat.project, що містить посилання на репозиторій; попросити перекладача скопіювати його у теку, яку він обрав для даного проєкту, та відкрити її в OmegaT.
Посилання виглядатиме так (приклад для репозиторію Git):
<repositories> <repository type="git" url="https://repo_for_OmegaT_team_project.git"> <mapping local="" repository=""/> </repository> </repositories>
В обох випадках менеджер проєкту повинен надіслати перекладачу ID та пароль для доступу до репозиторію.
Перевірка статистики
Менеджер проєкту має перевірити, що статистика на боці сервера та перекладача збігається.
Якщо є якісь відмінності, перевірте, чи файли filters.xml та segmentation.conf включені до системи керування версіями.
Описані вище дії стосуються звичайної ситуації, коли менеджер проєкту хоче повністю контролювати проєкт, та коли файли та статистика на боці перекладача та сервера ідентичні.
Командні проєкти OmegaT можна також налаштовувати іншим способом: так, щоб перекладачі користувалися спільною пам’яттю перекладів (файлом project_save.tmx), але не мали доступу до (всіх) файлів оригіналу, які перекладають інші учасники проєкту.
У такому випадку процедура створення проєкту буде така ж, лише з тією відмінністю, що менеджеру проєкту не потрібно додавати (усі) файли для перекладу. Натомість кожен переклад має свої примірники файлів або змінює прив’язки, щоб отримувати файли з інших ресурсів.
Прив’язки можна налаштувати у графічному інтерфейсі ( → → ) або відредагувавши файл omegat.project.
http (також https), svn, git або file.
Віддалене розташування файлів для перекладу.
Назва локальної теки або файлу, що співвідноситься з коренем проєкту OmegaT.
Назва віддаленої теки чи файлу, що співвідноситься з url репозиторію.
Додайте паттерни, застосовуючи wildcards (стиль Apache Ant): *, ?, **. Відділяйте паттерни один від одного крапкою з комою.
Приклад:
**/excludedfolder/**;*.txt
виключає файли, що мають компонент /excludedfolder/ у шляху, та файл з розширенням .txt.
Як зазначено вище.
Приклад:
**/*.docx
додає всі файли .docx, де б вони не були розміщені у проєкті, навіть у теках, котрі підпадають під виключення.
За стандартними налаштуваннями всі файли, що не виключаються, включатимуться. Вказувати ці параметри потрібно лише щоб обійти деякі виключення.
Типове налаштування прив’язок у проєкті.
<repositories> <repository type="svn" url="https://repo_for_OmegaT_team_project"> <mapping local="" repository=""/> </repository> </repositories>
Весь вміст https://repo_for_OmegaT_team_project прив’язаний до локального проєкту OmegaT
Прив’язка для проєктів, які містяться у підтеці сховища:
<repositories> <repository type="svn" url="https://repo_for_All_OmegaT_team_projects"> <mapping local="" repository="En-US_DE_project"/> </repository> </repositories>
Весь вміст https://repo_for_All_OmegaT_team_projects/En-US_DE_project прив’язаний до локального проєкту OmegaT.
Прив’язки для додаткових джерел з віддаленого сховища (з фільтрами):
<repositories> <repository type="svn" url="https://repo_for_All_OmegaT_team_project_sources"> <mapping local="source/subdir" repository=""> <excludes>**/*.bak</excludes> <includes>readme.bak</includes> </mapping> </repository> </repositories>
Весь вміст https://repo_for_All_OmegaT_team_project_sources прив’язаний до теки source/subdir у локальному проєкті OmegaT, виключаючи всі файли *.bak, окрім файла readme.bak.
Прив’язки для додаткових файлів для перекладу, отриманих за протоколом http: <repository type="http" url="https://github.com/omegat-org/omegat/raw/master/"> <mapping local="source/Bundle.properties" repository="src/org/omegat/Bundle.properties"/> </repository>
Віддалений файл https://github.com/omegat-org/omegat/raw/master/src/org/omegat/Bundle.properties прив’язаний до локального файлу ./source/Bundle.properties.
Прив’язки з перейменуванням:
<repository type="http" url="https://github.com/omegat-org/omegat/raw/master/"> <mapping local="source/readme_tr.txt" repository="release/readme.txt"/> </repository>
Віддалений файл https://github.com/omegat-org/omegat/raw/master/release/readme.txt прив’язаний до локального ./source/readme_tr.txt.
Це дозволяє перейменувати файл для перекладу.
Прив’язки для місцевих файлів:
<repository type="file" url="/home/me/myfiles"> <mapping local="source/file.txt" repository="my/file.txt"/> <mapping local="source/file2.txt" repository="some/file.txt"/> </repository>
Локальний файл /home/me/myfiles/my/file.txt прив’язаний до локального файлу у проєкті source/file.txt, а файл /home/me/myfiles/some/file.txt — до локального файлу у проєкті source/file2.txt.
Увага: якщо файл, на який посилається прив’язка, не існує, проєкт не завантажиться.
Прив’язок може бути довільна кількість, але лише у контексті командного проєкту, тобто у випадку, коли одна з прив’язок включає файл omegat.project. Ця функція призначена для збору файлів для перекладу з кількох можливих джерел, але її можна використовувати не лише для файлів для перекладу.
Коли ви створюєте проєкт та фіксуєте його у сховищі, файл omegat.project не містить жодних прив’язок. Під час стягування такого проєкту в програмі OmegaT відбувається локальна конвертація у командний проєкт і додається типовий набір прив’язок.
Зверніть увагу, що зафіксований у сховищі файл omegat.project автоматично не змінюється і прив’язки у нього не додаються. Під час завантаження проєкту усі зміни, які містяться у сховищі, копіюються локально, включаючи і файл omegat.project, який містить налаштування проєкту. Якщо цей файл не містить прив’язок, то застосовані будуть лише локальні прив’язки й жодні інші. Усі інші локальні зміни, зроблені в налаштуваннях проєкту, будуть скасовані. Якщо цей файл не містить прив’язок, то локальні зміни у налаштуваннях прив’язок будуть утрачені.
Щоб працювати з командним проєктом, спершу треба створити його на сервері.
Щоб вперше відкрити командний проєкт, слідуйте інструкціям вашого проєктного менеджера.
Після відкриття працюйте з командним проєктом так само, як зі звичайним, але зверніть увагу на такі моменти:
Автоматичне збереження
Раз у 3 хвилини (за типових налаштувань) локальний проєкт синхронізується з віддаленим репозиторієм. Таким чином менеджер проєкту та інші перекладачі зможуть бачити та користуватися перекладами, що були додані за цей час.
Інтервал між збереженнями можна змінити у діалозі → → .
Синхронізовані файли
Щоразу як проєкт автоматично зберігається, а також коли він відкривається, закривається чи перезавантажується, тільки два файла справді синхронізуються в обидві сторони:
./omegat/project_save.tmx
./glossary/glossary.txt
Всі інші файли замінюються версіями з віддаленого репозиторія.
Додавання файлів для перекладу
Щоб додати файл для перекладу:
скопіюйте файли до теки ./source
натисніть →
Хоча локальні файли для перекладу можна вільно модифікувати, якщо не провести фіксацію до того, як проєкт збережеться автоматично чи ви його перезавантажите чи закриєте, всі зміни втратяться.
Видалення файлів для перекладу
Файли має видалити проєктний менеджер.
Зміна правил сегментації та фільтрів файлів
Параметри проєкту має змінювати виключно менеджер проєкту.
Робота без синхронізації
Командний проєкт можна відкрити і перекладати без підключення до сервера. Всі зміни будуть синхронізовані, як тільки з’єднання відновиться.
Щоб працювати без синхронізації:
Від’єднайтесь від мережі перед відкриттям проєкту
або ж відкрийте проєкт з командного рядка, використовуючи опцію --no-team .
При створенні проєкту його пам’ять перекладів (project_save.tmx) пуста. Вона поступово наповнюється в процесі перекладу. Щоб прискорити процес, можна скористатися вже наявними перекладами. Якщо певне речення вже було перекладене, причому правильно, нема потреби перекладати його ще раз. Пам’ять перекладів також може містити допоміжні переклади, наприклад, багатомовні версії законодавчої документації Європейського Союзу.
Коли ви створюєте перекладені документи у проєкті OmegaT, у головній теці проєкту OmegaT також буде створено три файли пам’яті перекладів. Ці три файли tmx (-omegat.tmx, -level1.tmx та -level2.tmx) можуть слугувати «експортом пам’яті перекладів», тобто експортом вашого поточного проєкту у двомовній формі.
Якщо ви захочете скористатися вашою пам’яттю перекладів з попереднього проєкту (наприклад, у випадку, якщо новий проєкт схожий за змістом до попереднього або ж використовує ту ж термінологію), ви можете використати ці файли як «імпортовану пам’ять перекладів», тобто, додати їх до вашого нового проєкту. У цьому випадку розмістіть пам’яті перекладів, яку ви хочете використати, у теці ./tm або ./tm/auto вашого нового проєкту: у першому випадку ви отримуватимете підказки з ваших пам’ятей перекладів у вікні Нечіткі збіги, у другому — збіги будуть автоматично вставлятися із пам’ятей перекладів у відповідні сегменти в області редагування.
Типово тека ./tm розміщена в кореневій теці проєкту (наприклад, /MyProject/tm ), однак, за бажанням її можна розмістити в іншій теці у діалозі Властивості проєкту. Це зручно, якщо ви часто використовуєте пам’яті перекладів з попередніх проєктів, наприклад, тому що вони мають ту ж тему або того ж замовника, з яким ви працювали раніше. У цьому випадку порядок дій має бути таким:
Створіть теку («тека репозиторію») у зручному місці вашого жорсткого диску. У ній ви можете розміщувати пам’яті перекладів певного замовника чи певної тематики.
Коли ви закінчили проєкт, скопіюйте один із трьох файлів для «експорту» пам’яті перекладів з кореневої теки проєкту до цієї теки репозиторію.
Починаючи новий проєкт для того ж замовника або з тієї ж тематики, зайдіть у та оберіть у діалозі редагування властивостей проєкту цю теку репозиторію як теку для файлів пам’яті перекладів.
Зауважте, що всі файли tmx у теці ./tm зчитуються програмою кожен раз, коли ви відкриваєте проєкт, тож не варто додавати до проєкту всі пам’яті перекладів, що у вас є — це уповільнить роботу OmegaT. Доцільно використовувати лише ті пам’яті, які справді допоможуть вам при перекладі. Можна навіть видалити ті з них, зміст яких ви вже використали для наповнення файлу project-save.tmx, і вони більше не потрібні.
OmegaT підтримує імпортовані версії tmx 1.1-1.4b (як 1-го, так і 2-го рівня). Це дозволяє OmegaT читати пам’яті перекладів, створені за допомогою інших САТ-інструментів. Однак, OmegaT не має повної підтримки tmx файлів 2-го рівня (які зберігають не лише переклад, а й форматування). Файли tmx 2-го рівня будуть імпортуватися, і їх текстове наповнення буде відображуватися в OmegaT, однак, якість нечітких збігів буде дещо нижчою.
Завантажуючи файли пам’яті перекладів (tmx), OmegaT слідує дуже чіткій процедурі. Якщо у такому файлі буде знайдено помилку, OmegaT вкаже місце, де була виявлена помилка.
Відомо, що деякі САТ-інструменти за певних умов створюють несправні файли tmx. Якщо ви хочете використовувати такі файли як допоміжні в OmegaT, помилки у них потрібно усунути, інкаше OmegaT буде видавати повідомлення про помилку і не зможе завантажити їх. Зазвичай виправлення таких помилок — це нескладні операції, і в повідомленні про помилку OmegaT буде вся необхідна інформація. Якщо вам потрібна допомога з такими файлами, можна звернутися за порадою до групи користувачів.
OmegaT експортує файли 1.4 TMX (як 1-го, так і 2-го рівня). Експорт рівня 2 не повністю збігається зі стандартним експортом такого рівня, але достатньо близький, щоб згенерувати правильні збіги в інших САТ-інструментах, котрі підтримують TMX 2-го рівня. Якщо вам потрібна лише текстова інформація (а не форматування), використовуйте файл 1-го рівня, який був створений в OmegaT.
Якщо перекладачам треба обмінюватися TMX, але тільки для певних файлів, то звичний шлях через НазваПроєкту-omegat.tmx не спрацює. Можна зробити це різними способами, але ось цей достатньо простий і не несе загрози втрати даних:
Створіть новий проєкт для потрібної пари мов. Назвіть його відповідно до мети (майте на увазі, що кінцева TMX буде містити назву проєкту).
Скопіюйте потрібні документи в підтеку source.
Скопіюйте пам’ять перекладів, що містить потрібні переклади, у підтеку ./tm/auto нового проєкту.
Відкрийте проєкт. Перевірте його на помилки теґів Ctrl+T та неперекладені сегменти Ctrl+U . Щоб ще раз переконатися, що все йде добре, згенеруйте перекладені документи Ctrl+D та перевірте їх.
Після цього закрийте проєкт. У головній теці проєкту тепер будуть файли TMX з перекладом для потрібної мовної пари і лише для тих файлів, які ви скопіювали в підтеку source. Скопіюйте їх у надійне місце.
Видаліть цей допоміжний проєкт.
Для команди перекладачів може бути зручніше користуватися спільною пам’яттю перекладів, а не пересилати постійно локальні копії.
У OmegaT є опенсорсні інтерфейси до двох популярних систем керування версіями: SVN та Git. OmegaT використовує їх для контролю всіх файлів у теці проєкту: як файлів пам’яті перекладів, так і файлів оригіналу чи налаштувань проєкту. див. розділ
Може бути так, що у вас є переклад проєкту з голандської на англійську, а вам потрібен ще переклад китайською мовою. Перекладач не розуміє голандську, зате прекрасно знає англійську. У цьому випадку перекладацька пам’ять NL-EN може послужити проміжним засобом для створення перекладу NL-ZH.
Цього можна досягнути, якщо скопіювати наявну пам’ять перекладів у підтеку ./tm/tmx2source/ та перейменувати її в ZH_CN.tmx, що визначає її мову перекладу. Таким чином перекладачу для оригінальних сегментів голандською будуть показуватись англійські переклади, і він зможе використати їх для створення китайського перекладу.
Зверніть увагу: перекладацьку пам’ять треба перейменувати в XX_YY.tmx, де XX_YY — це код мови перекладу. У попередньому прикладі ZH_CN.tmx. Мова оригіналу в проєкті та в TMX має бути однаковою. У прикладі — NL. Зверніть увагу, що для кожної пари мов можна створити тільки одну таку пам’ять перекладів, тому якщо у вас їх кілька, їх треба буде об’єднати в один файл XX_YY.tmx.
OmegaT — надійна програма. Але все ж і при роботі з OmegaT, як із будь-якою іншою програмою, варто перестрахуватися. Під час перекладу OmegaT зберігає результати роботи у пам’ять перекладів project_save.tmx, що розташована у підтеці проєкту omegat.
Крім цього, щоразу як проєкт відкривається чи закривається, OmegaT створює в тій самій теці резервні копії цього файлу зі структурою назви project_save.tmx.YYYYMMDDHHNN.bak. YYYY — це рік, MM — це місяць, DD — день, а HH та NN — години та хвилини, коли ця копія пам’яті перекладів була востаннє збережена.
Якщо вам здається, що ви втратили якийсь шматок роботи, ви можете скористатися такою процедурою:
закрийте проєкт
перейменуйте project_save.tmx (наприклад, у project_save.tmx.temporary)
оберіть резервну копію пам’яті перекладів, яка найбільш імовірно містить потрібні дані
перейменуйте її в project_save.tmx
відкрийте проєкт
Щоб уникнути втрати важливих даних:
Робіть регулярні копії /omegat/project_save.tmx на резервні носії, наприклад, у хмарне сховище.
Поки ви ще не відчуваєте себе абсолютно впевнено у роботі з OmegaT, періодично генеруйте перекладені файли та перевіряйте, що в них міститься правильна версія вашого перекладу.
Будьте особливо обережні, якщо вам раптом треба внести зміни до файлів у теці ./source посеред роботи над проєктом. Якщо змінити оригінальний файл після того, як ви вже почали переклад, може виявитись так, що OmegaT не знайде оригінали для вже перекладених сегментів.
Користуйтеся довідкою. Якщо у вас виникли проблеми, обов’язково звертайтеся в групу користувачів OmegaT . Пишіть тою мовою, якою вам зручно. Вас зрозуміють.
Файли PDF особливі. У них є інформація про форматування, але OmegaT не може використати її для створення перекладених документів. Таким чином, файли PDF опрацьовуються як прості текстові файли, і перекладені документи також генеруються як прості текстові файли.
Якщо вам у вашому перекладі треба відтворити форматування (та інші елементи документа, наприклад, картинки) то є три способи, які можна спробувати:
Використайте стандартний фільтр OmegaT для PDF, перекладіть документ, створіть перекладений документ (текстовий файл) та додайте всі необхідні елементи та форматування вручну.
Використайте фільтр Iceni Infix. Див Howto — Translating PDF files with Iceni Infix and OmegaT.
Імпортуйте файл для перекладу в LibreOffice Draw, збережіть його як ODG, перекладіть, згенеруйте перекладений документ і експортуйте його в PDF.
Зверніть увагу: Це все стосується лише PDF файлів, в яких є шар тексту. Якщо ж у вас файл PDF, що складається зі сканованих сторінок (так звані «мертві PDF»), вам для початку треба використати програму для розпізнавання тексту (OCR, optical character recognition), щоб отримати текст та перетворити його на формат, з яким OmegaT зможе працювати.
Інші чисто текстові чи форматовані формати файлів також можуть бути оброблені OmegaT.
Для перетворення файлів у формати, що підтримуються OmegaT, можна також використовувати спеціалізовані програми. Перекладені файли згодом можна буде перетворити в оригінальний формат. Наприклад, якщо у вас застаріла версія Microsoft Word, що не працює з ODT, можна провести таку послідовність операцій, щоб отримати перекладений DOC:
імпортуйте файл у програму для роботи з ODF
збережіть файл у форматі ODT
перекладіть його та згенеруйте перекладений файл ODT
завантажте його у програму для роботи з ODF
збережіть файл як DOC
Якість форматування у перекладеному файлі буде залежати від якості перетворення форматів файлів. Перед тим як починати ці танці з перетвореннями, перевірте, що ви спробували всі можливі варіанти. Перевірте головну сторінку OmegaT, там є актуальний перелік доступних допоміжних інструментів.
Вирівнювання сегментів оригіналу та перекладених сегментів залежить від мовної пари проєкту. Без спеціальних налаштувань для мов з письмом зліва направо використовується ліве вирівнювання, а для мов з письмом справа наліво — праве вирівнювання. Перемикатися між варіантами вирівнювання можна клавіатурною комбінацією Shift + Ctrl + O (зверніть увагу, що це буква O, а не нуль). Клавіатурна комбінація Shift + Ctrl + O перемикає між трьома типами вирівнювання:
стандартне вирівнювання, яке залежить від мови сегмента
ліве вирівнювання
праве вирівнювання
Використання у OmegaT режиму справа наліво не впливає на відображення перекладених документів, створених OmegaT. Їхній вигляд треба буде змінити за допомогою відповідної програми (наприклад, Microsoft Word). Див. посібник користувача до цієї програми для більш детальної інформації. Клавіатурна комбінація Shift + Ctrl + O змінює і відображення тексту і систему його введення в OmegaT. Цю комбінацію можна використовувати у трьох областях: редагування, нечітких збігів та глосарія. Достатньо натиснути на необхідну область і перемикнути тип вирівнювання. Також її можна використати у всіх полях введення тексту в OmegaT: у вікні пошуку, при визначенні правил сегментації тощо.
Для користувачів Mac OS X: зверніть увагу, що треба користуватися саме Shift + Ctrl + O а не cmd+Shift+O.
Якщо у вас весь текст має визначений напрямок письма, тоді все просто. Але частенько треба додати текст зліва направо до тексту справа наліво. Наприклад, якщо це теґи OmegaT, назви продуктів, які треба залишити у первісному вигляді, змінні в спеціалізованих файлах локалізації та числа. У такому випадку доведеться перемикатися між двома типами вирівнювання, щоб такий двонаправлений текст відображався коректно. Зауважте, що коли OmegaT знаходиться у режимі справа наліво, то і оригінал, і переклад будуть показуватися у режимі справа наліво. Тобто якщо мова оригіналу має систему письма зліва направо, а мова перекладу — справа наліво, чи навпаки, вам доведеться постійно перемикатися між режимами справа наліво та зліва направо, щоб було зручно як переглядати оригінал, так і вводити переклад.
Як вже згадувалось раніше, теґи OmegaT — це стрічки, написані зліва направо. Під час перекладу між мовами з різними напрямками письма, щоб правильно прочитати теґи в оригінальних сегментах та щоб правильно вставити їх у переклад, можливо, треба буде безліч разів перемикатися між режимами.
Тому, якщо це можливо, дуже бажано перед перекладом прибрати з документа все форматування, щоб під час перекладу мати справу з якомога меншою кількістю теґів. Дотримуйтесь таких рекомендацій по роботі з теґами: частіше перевіряйте теґи (Інструменти > Пошук помилок) та періодично генеруйте перекладені документи, щоб раніше помічати проблеми, якщо вони виникнуть. До уваги: якщо перекласти чисто текстовий документ і після завершення додати форматування вручну у відповідній програмі, можна значно зекономити ваші зусилля та час на більш пізніх стадіях роботи.
Напрямок письма у перекладеному документі буде такий самий як і в оригіналі. Якщо напрямок письма в оригінальному документі — зліва направо, його треба вручну змінити на справа наліво у програмі для перегляду документів. Кожен з форматів має свої засоби роботи з напрямком письма. Див. посібники користувача до відповідних програм для більш детальної інформації.
Але для файлів формату .docx OmegaT робить такі автоматичні зміни:
Щоб не міняти напрямок письма щоразу, коли перекладені файли перегенеровуються, можна схитрувати та змінити напрямок письма в оригінальних файлах на потрібний для файлів перекладу. Наприклад, таке спрацює для файлів ODF.